воркотати

воркотати
-очу́, -о́чеш, воркоті́ти, -очу́, -оти́ш, недок.
1) Те саме, що воркувати 1).
2) перен. Те саме, що воркувати 2).
3) Те саме, що муркотати 1).
4) розм. Виявляти своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчати.
5) Утворювати одноманітний приглушений звук – рокіт (про воду, машину і т. ін.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Нужно решить контрольную?

Смотреть что такое "воркотати" в других словарях:

  • воркотати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • воркітливий — рідко воркотли/вий, а, е. Який має схильність воркотати (в 3, 4 знач.). Воркітлива людина. || Який виражає незадоволення …   Український тлумачний словник

  • воркотання — я, с. Дія за знач. воркотати …   Український тлумачний словник

  • воркотіти — див. воркотати …   Український тлумачний словник

  • воркотня — і/, ж., розм. Дія за знач. воркотати 4) …   Український тлумачний словник

  • воркотун — а/, ч. Той, хто має схильність воркотати (у 4 знач.) …   Український тлумачний словник

  • заворкотати — і завуркота/ти, кочу/, ко/чеш і заворкоті/ти і завуркоті/ти, очу/, оти/ш, док. 1) Почати воркотати, вуркотати, воркотіти, вуркотіти (про голубів, горлиць і т. ін.). 2) перен. Ніжно, лагідно заговорити. 3) перен., рідко. Забурчати, замурмотіти,… …   Український тлумачний словник

  • квоктати — квокчу/, кво/кчеш, недок. 1) Видавати звуки квок квок (про курей та деяких інших птахів). || перен., розм. Видавати звуки, схожі на квок квок . 2) перен., ірон., розм. Нерозбірливо промовляти, воркотати, бурчати …   Український тлумачний словник

  • поворкотати — очу/, о/чеш і поворкоті/ти, очу/, оти/ш, док. 1) Воркотати, воркотіти якийсь час. 2) перен., розм. Виявляти якийсь час своє невдоволення, гнів тощо приглушеною, переривчастою мовою; побурчати …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»